Новини проекту
Новорічні знижки!
Учням заборонено відвідувати школи з 8-го по 24-е січня 2021 року
РОЗПОЧАВ РОБОТУ TELEGRAM-БОТ!
Онлайн-тренінг «Використання платформи Е-SCHOOLS в освітньому процесі»
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 57 чоловік
    

Сторінка психолога

Дата: 26 березня 2020 о 10:57, Оновлено 22 травня 2020 о 16:54

9 принципів покарання, які не завдадуть шкоди самооцінці дитини

    Згідно зі статистикою, практично кожен з батьків впевнений в тому, що він прекрасно виховує свою дитину. Насправді ж все виходить не так гладко. Як правило, помилки зводяться до невміння контролювати емоції і призначати рівноцінне прогріху покарання. Це, в свою чергу, має неприємні наслідки для подальшого життя дитини: у неї формуються комплекси, страхи і неадекватні життєві переконання.

    Ніхто не любить сварити малят, але іноді це робити доводиться. Розібратися в цьому запитанні нам допоможуть поради фахівців, які знають, яке покарання і в яких ситуаціях необхідне.

1. За вчинки без злого наміру не карають

                                                         

     У більшості випадків дитиною керує не прагнення нашкодити, а інстинкт першовідкривача. Якщо малюк виходив у своїх діях зі схожих міркувань, його варто підтримати, навіть якщо за вчинком виникла неприємність. Те ж саме стосується ситуацій, спричинених банальною випадковістю. Дитині потрібно поспівчувати і підказати, як виправити наслідки.

     Караючи за ненавмисні промахи, батьки ризикують виховати нерішучу людину. Вона буде ідеальним виконавцем, оскільки звикла бездоганно поводитися в присутності авторитетної особистості. Серйозні самостійні рішення такий дорослий приймати не зможе, та й відповідальністю теж зазвичай не відрізняється.

2. Заборона і прохання – різні речі

   Такі ситуації називають стереотипними діями. Як правило, грішать цим прихильники традиційного виховання. Мотивація дорослого в такому випадку проста: «тому що так треба» або «тому що так робили мої батьки». Скажімо, між фразами «не грав би ти в ігри» і «не грай в ігри» величезна різниця: у першому випадку це прохання, у другому – наказ. Сварити за невиконання необхідно тільки в останній ситуації.

     Емоційно сильну дитину це не травмує, а чутливу може поранити. У дорослому житті у неї сформується почуття провини. Вона буде виконувати прохання абсолютно всіх шановних нею людей, оскільки боїться негативних наслідків відмови.

2. Карати варто холоднокровно, без емоцій

                                                           

     Якщо дитина не хоче слухатися, деякі батьки відчувають неконтрольовану лють, хоча взагалі пристрасно люблять своє дитя. Часто це пов’язується з наявністю у дорослих занадто високих очікувань щодо дитини. А коли ці очікування зустрічаються з реальністю, батьки відчувають незадоволеність. Такі емоції потрібно просто применшувати.

     Дитину зі здоровою психікою часті крики і запальність батьків навряд чи зачеплять, а от, якщо малюк занадто вразливий, в майбутньому у нього можуть виникнути проблеми. Серед них психологи називають прийняття статусу жертви і залежність від людей, які мають вищий соціальний статус.

3. Публічне покарання заборонене

     Публічне покарання формує у дитини почуття сорому перед колективом і часто озлобленість щодо батьків. Психологи не рекомендують вживати навіть такі популярні фрази, як «а що скажуть інші?». Приблизно те ж саме, до речі, відбувається і при публічному заохоченні, тільки формується не сором, а нарцисичні тенденції. Малюк, який змирився з прилюдними «прочуханками», постійно відчуває себе приниженим і очікує повторення екзекуції. У дорослому житті він перетвориться на людину, що повністю покладається на думку більшості. Приймати рішення, виходячи з особистих уявлень про світ, він навряд чи зважиться.

4. Якщо лякали покаранням, потрібно покарати

      Якщо дорослий обіцяв покарання, його потрібно втілити в життя. Невиконана загроза, на думку дитячих психологів, гірша, ніж відсутність покарання взагалі. Дитина усвідомлює, що батьки кидають слова на вітер, і перестає їм довіряти. Система цінностей у неї нівелюється: вона не може зрозуміти різницю між поганим вчинком і добрим, оскільки чітка система контролю відсутня.

      Втім, забути про покарання можна, якщо саме його очікування подіяло. Але до дитини в цьому випадку потрібно донести, що це не норма, а рідкісний виняток із правила.

5. Винний не відомий? Покарати всіх!

   Якщо дорослий не впевнений в тому, хто винен, карати одну дитину – це не вихід. У тому випадку, якщо з малюком були друзі, краще утриматися від критики взагалі, оскільки чужих дітей лаяти, звичайно, не варто. Якщо ж це брати і сестри, а випадок серйозний і вимагає покарання, всіх дітей варто покарати.

   В іншому випадку «винуватець» заробить комплекс жертви і в майбутньому легко може стати хлопчиком або дівчинкою для биття. А у інших розвинеться завищена самооцінка і почуття недоторканності, що теж навряд чи добре позначиться на їх дорослому житті. Зрозуміло, наслідки будуть тільки в тому випадку, якщо батьки регулярно карають когось одного.

7. Дитина відповідає тільки за дійсний поганий вчинок, а не за минулі огріхи

   Одне з головних правил виховання: «покараний – прощений – забули». Дитина, якій постійно пригадують минулі огріхи, виростає тюхтієм. Вона боїться робити щось нове і більше віддає перевагу рутині. Вчитися на своїх помилках такій людині теж буде дуже важко: замість того, щоб аналізувати ці ситуації, вона буде просто на них зациклюватися.

   У тому випадку, коли батьки дізнаються про помилку через тривалий час після її скоєння, психологи також рекомендують відмовитися від покарання. Досить просто пояснити малюкові, в чому полягає його провина.

8. Покарання пропорційне віку і захопленням

   Система покарань повинна бути чіткою і збалансованою. Не варто однаково сварити дитину за двійку в щоденнику і розбите сусідське вікно. За дрібні витівки – дрібні покарання, а за серйозні прогріхи – хороша прочуханка.

   Також потрібно враховувати вік і захоплення. Якщо підліток любить соціальні мережі, їх відсутність дійсно буде сприйнята як гідне покарання, а ось малюкові, який використовує месенджери не так активно, сенс покарання взагалі може бути незрозумілий.

   Дитина, яку однаково лають за всі витівки і помилки, не зможе вибудувати адекватну систему моральних цінностей. Їй буде важко розрізняти речі за ступенем їх значущості. Грубо кажучи, різниці між тим самим розбитим вікном і двійкою в щоденнику вона не побачить.

9. Сварити без використання нецензурних слів і образ

   Таке відбувається спонтанно і під дією сильних емоцій. Багато батьків навіть не помічають, що обзивають дітей. А психологи тим часом рекомендують використовувати тільки нейтральну, без оцінок лексику.

   У чутливої дитини образи знижують самооцінку. Слово, кинуте мамою або татом в запалі гніву, може згодом виринати в пам’яті навіть у дорослої людини. На дівчаток, до речі, такі речі впливають сильніше, оскільки вони більше схильні до рефлексії, ніж представники сильної статі.

Список дитячих фільмів, які допоможуть підняти самооцінку дитини

Фільми для дітей, які сумніваються в своїх силах.

   Фільми для дітей відрізняються від дорослого кіно тим, що в них часто набагато більше сенсу і з них можна винести цінні уроки. Наприклад, як поважати старших, знаходити нових друзів або не опускати руки у важкі моменти.

   Що зробить найкраща в світі мама, якщо помітить, що її дитина в суспільстві інших дітей або дорослих почала вести себе невпевнено? Ні, вона не буде смикати її за рукав, голосним шепотом вимагаючи, щоб вона привіталася з неприємним їй самій сусідом, дивуватися, що такого складного в тому, щоб зателефонувати однокласниці, або висловлювати своє невдоволення, що він відмовився брати участь в олімпіаді.

   Найкраща в світі мама намагається з’ясувати причини такої поведінки і знайти рішення, як допомогти дитині підвищити самооцінку. А одним з кращих рішень буде подивитися дитячі фільми про дітей, які змогли вирішити свої проблеми і придбали впевненість в собі.

   Отже, добірка з 5 фільмів для дітей, які допоможуть підвищити самооцінку дитини. Фільми для сімейного перегляду, так що запрошуйте до екрану всю сім’ю.

Карате кід

   Коли тобі дванадцять, у тебе підлітковий вік, немає батька, а мамі пропонують роботу в Китаї, і тебе ніхто не питає, чи хочеш ти перебратися з рідного Детройта в Пекін, де ти не знаєш ні мови, ні місцевих традицій – це не додає впевненості в собі. Далі – веселіше. Ти зустрічаєш милу китайську дівчинку, у вас зав’язується дружба, але тато виявляється проти, тому що ти – іншої раси. Але і це ще не все. Тебе не злюбив ватажок місцевої банди хуліганів, що володіє мистецтвом кунг-фу. Хіба все це розкажеш мамі? Та й чим вона зможе допомогти?

   Підвищити самооцінку і вирішити свою головну проблему – перемогти ватажка банди, герою Джейдена Сміта допомагає герой Джекі Чана – майстер бойових мистецтв містер Хан.

   Цей фільм для дітей варто переглянути підростаючому поколінню, щоб вони усвідомили, що будь-яку проблему можна вирішити, але для цього потрібно докласти зусиль. Виснажливі тренування допомогли Дре Паркеру бути впевненими та перемогти у важливому турнірі. Мамам особливо сподобаються сцени, де містер Хан вчить підлітка не розкидати речі. Візьміть собі на замітку.

Матильда

   Фільм для дітей «Матильда» справляє сильне враження. І справа тут не тільки в чаклунстві, яке присутнє в ньому, а й в самій героїні. З ранніх років вона змушена була сама піклуватися про себе, оскільки члени її сім’ї виявилися людьми егоїстичними і недалекими. Дівчинка вчилася готувати, самостійно збиралася в школу, виконувала домашні обов’язки, а у вільний час читала багато книг.

Дітям буде важливо побачити що Матильда не опустила руки в такий, здавалося б, безнадійній ситуації. Незважаючи на всі перепони і труднощі, дівчинка витримала випробування. Більш того, вона зуміла знайти справжніх друзів і навіть відновити справедливість в школі. Цей фільм вчить не здаватися і йти до кінця. Залишаючись при цьому доброю і світлою людиною. Спасибі Денні ДеВіто за цей фільм.

Простачка

   Впевненість в собі і віра в свої сили – поняття взаємодоповнюючі, але не завжди вони йдуть рука об руку. Невпевненість в собі часто виникає через комплекси, які активно розвиваються в підлітковому віці. Нав’язані журналами та зірками телеекранів ідеали змушують дівчаток не любити те, що дано природою. Про таку дівчинку-підлітка розповідає фільм «Простачка».

   Це молодіжний фільм, який напевно буде зрозумілий підліткам. Багато дівчаток побачать в ньому себе. Б’янка – розумниця-школярка. Вона дружить з двома красунями, які користуються популярністю у хлопців. Б’янку ж запрошують на побачення тільки з надією, що вона прийде на зустріч зі своїми крутими подругами.

   Як в такій ситуації стати впевненою в собі? Попрацювати над самоідентифікацією.

   У цьому Б’янці допомагає її друг. Спочатку він розкриває їй те, що говорять про неї за спиною, і потім намагається допомогти стати «крутою». Але в кінці фільму дівчина не стає такою ж суперпопулярною і крутою, як її подруги, не змінює свій стиль одягу і поведінки – їй це не потрібно. Вона просто приймає себе. Фільм показує, що для набуття впевненості в собі підлітку необхідно відкрити очі на себе і прийняти всі свої недоліки і переваги. Просто і ефективно!

Заплати іншому

   Про віру в себе і свої сили розповідає фільм для дітей «Заплати іншому». 11-річний хлопчик живе в неблагополучній сім’ї. Він найпростіший семикласник, який в школі не виділяється нічим особливим, а вдома терпить пияцтво матері. Думаєте, в таких умовах складно мріях про щось глобальне? Але в школі Тревор отримує завдання: подумати, як змінити світ і перетворити цю ідею в дію. Хлопчик вирішив запустити свою систему: він допоміг трьом людям, а ті в свою чергу повинні допомогти іншим.

   За його задумом, надалі цей «ланцюжок допомоги» повинен розростатися і все більше і більше людей будуть допомагати один одному, і світ зміниться на краще. Здавалося б, ідея утопічна. І дійсно спочатку вона не працює. Тревор опускає руки – «ремонт» людства виявився невдалим. Але тільки на перший погляд. Він робить нові спроби і, врешті-решт, система «Заплати іншому» добирається до інших міст. Історія Тревора може показати дітям, що немає нічого неможливого.

Нескінченна історія

   Фільм для дітей 1984 р (Німеччина, США) про десятирічного Бастіана, якого постійно дразнили хулігани. В один з таких днів Бастіан вирішив сховатися від забіяк в книжковій крамниці, де знайшов книгу про юного мисливця Атрейю, який рятував країну Фантазію від загибелі.

   Але для того щоб перемогти «Ніщо», породжене нездійсненими мріями, яке поглинає Фантазію, Атрейю необхідна допомога Бастіана. Хоча той ніяк не може повірити, що саме від нього, маленького хлопчика, залежить доля всієї чарівної країни.

   Фільм відмінно підходить всім, хто любить казки з драконами, ельфами, гігантськими равликами й іншими неймовірними персонажами.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

   Правильною казкою можна вилікувати дитину від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганої поведінки. Кожна мама знає: кращий спосіб вкласти дитину спати, заспокоїти, розвеселити або зацікавити – прочитати їй казку. При цьому далеко не всі батьки в курсі, що чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного і антидепресанту, а й психолога. 

   Незважаючи на те що люди складають чарівні історії багато тисяч років, казкотерапія, як окремий напрям в психології, з’явилася відносно недавно – наприкінці минулого століття. Як і багато інших ноу-хау, цей метод спочатку використовували у роботі з особливими дітьми (аутистами, гіперактивними і т. д.). Результати були приголомшливими: психологи за допомогою казкотерапії змогли добитися значних покращень в стані хворих діток. Якщо метод працює у дітей зі складними психологічними проблемами, то з примхами і страхами вашої дитини ви впораєтеся тим більше. 

   Казкотерапія – по суті, маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те, що малюк буде наділяти казкових героїв своїми переживаннями, на світ вилізуть всі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в потаємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно терзає, хвилює і турбує вашу дитину, буде набагато легше знайти з нею спільну мову, допомогти їй вирішити проблеми. 

Хто образив Несміяну?

   Щоб застосовувати казкотерапію на практиці, вам не знадобиться диплом професійного психолога. Просто згадайте з дитиною улюблену казку, а потім попросiть розповісти її заново.    Будьте уважнi, не перебивайте, але і не забувайте ставити уточнюючі питання. В ході вашої бесіди може з’ясуватися багато цікавого. Наприклад, виявиться, що Сірий Вовк з «Червоної Шапочки» був злим, тому що дівчинка і бабуся не хотіли з ним дружити і він відчував себе самотнім. Швидше за все, і ваш шибеник часто б’ється на дитячому майданчику зовсім не через кепський характер. Просто інші діти чомусь не кличуть його в свої ігри. А царівна Несміяна плаче з ранку до вечора, бо її мама і тато весь час сваряться. В даному випадку сумна королівна – ваша дочка, а її батьки – ви з чоловіком. Мабуть, ваші відносини хвилюють дитину набагато сильніше, ніж ви думали. 

Намацавши проблему, переходьте до її вирішення

   Постарайтеся з’ясувати у дитини, що могло б виправити ситуацію і порадувати царівну або як допомогти Сірому Вовкові. Але ні в якому разі не треба підштовхувати дитину до відповіді, яка здається правильною вам. Переробляючи на свій розсуд казку, малюк вибере варіант, найбільш відповідний його внутрішньому стану. І це буде відповідь, яка не тільки дасть вам ключик до вирішення проблеми, але і дозволить дитині звільнитися від внутрішньої напруги. 

   Будьте уважнi! Якщо дитина переписує хороший кінець казки на поганий, робить доброго героя надмірно жорстоким і мстивим або, пишучи історію, акцентує свою увагу на агресії і сценах насильства, варто звернутися до психолога. У серйозних випадках психокорекції, нехай навіть казкової, повинен займатися професіонал. 

Заклинання від страхів

   Втім, перероблення відомих історій – не єдиний прийом казкотерапії. Якщо ви давно знаєте про якусь дитячу проблему, підберiть або навіть складiть самi чарівну розповідь, що максимально перегукується з її ситуацією. Якщо дитина сором’язлива і переживає через відсутність компанії, нехай герой покаже малюку, як знаходити друзів, а якщо дитина боїться темряви, розкажiть про те, як ваш персонаж справився з цією фобією. Придумайте чарівне заклинання, яке допомогло герою побороти страх. Озброєний цими диво-словами наступного разу, коли погасне світло, ваш малюк буде більш спокійний і впевнений у собі та своїх силах. 

Не заважайте дитині фантазувати

   Батьки часто дорікають своїх дiтей у зайвому письменництві. Інші навіть категорично забороняють «ці дурниці». Не кваптеся примикати до лав таких серйозних тат і мам. Психологи стверджують, що дитячі фантазії – справжня самотерапія. Придумуючи історії, дитина проговорює хвилюючі її питання і намагається знайти на них відповіді. Адже казки, які складає ваш малюк, не тільки відображають його внутрішній світ, а й сприяють особистісному розвитку, навчають вирішувати життєві завдання. 

   Не забувайте, що будь-яка казка, яку ви читаєте своїй дитині, повинна бути позитивною і добре закінчуватися. Намагайтеся уникати історій-фентезі типу «Володаря кілець». Незважаючи на те, що добро перемагає зло, в них занадто багато темних, негативних персонажів, навіть найбільш сонячний малюк може втратити орієнтири, якщо на нього, як з рогу достатку, посиплються нескінченні батальні битви моторошнуватих монстрів. 

Принцеса? Королівна!

   Якщо хоч одна з ваших приятельок стверджує, що вона в дитинстві ніколи не переодягалася принцесою або феєю, безсумнівно, подруга лукавить. Втім, як і багато солідних тат, що засуджують нащадків за чінгачгукске пір’я в голові або бетменскі крила. Всі діти обожнюють приміряти на себе різні ролі і носити казкові костюми. Крім задоволення з цієї гри можна витягти величезну користь. Якщо, приміром, ви мама соромливої, невпевненої дівчинки, дозволь їй стати прекрасною королевою. Підведiть красуню до дзеркала і побачите, як розпрямляться її плечі і зміниться хода! А непосидючому шибенику буде корисно відчути себе лицарем, відповідальним за порятунок світу. 

    Знайдіть з малюком велику коробку і зробіть з неї чарівну скриню, яку можна наповнити змістом бабусиної шафи: яскравими хустками, пір’ям і хитромудрими беретами. Запропонуйте своїй дитині поступово діставати звідти ці аксесуари і приміряти на себе. Попросiть малюка розповісти про персонажа, в якого він перевтілився: що він любить, з ким дружить, чи щасливий він, а може, потребує допомоги? Ваше завдання – зібрати максимальну кількість інформації про вигаданого героя, адже він – пряме відображення особистості дитини. Перебуваючи в образі, з одного боку, малюк може виплеснути пригнічені емоції та бажання, а з іншого – програти різні моделі поведінки, що допоможе йому в спілкуванні з однолітками. 

   До речі, переодягання допоможе і вам. Перетворившись на чарівницю, королеву або володарку джунглів, ви можете привести до тями свою розбишакувату дитину, яка прийме умови гри і з радістю буде виконувати дані вами відповідальні доручення. Користуючись своєю королівською владою, буде простіше умовити непосиду зібрати іграшки або, наприклад, застелити ліжко. 

   Вибираючи казку для читання на ніч, уникайте сумних і похмурих сюжетів, позитиву в історії завжди має бути більше, ніж негативу. Легкі чарівні казки – кращий вечірній варіант. Якщо ви читаєте якийсь велике твір і переривається на середині, щоб продовжити завтра, робіть це на нейтральній або хорошій ноті. Якщо ви залишите малюка в ліжечку, закривши книгу на негативному моменті (наприклад, Іван-царевич загинув, а Сірий Вовк ще не приніс живої води), не виключено, що дитина буде перебувати всю ніч в напрузі і не зможе спокійно спати.

Всьому свій час:

·3 роки: «Три поросяти». У 3-4 роки дітям близькі й цікаві казки про тварин, причому неважливо, що це – вірші Чуковського чи незабутні «Троє поросят». 

·4,5 роки: «Вінні-Пух». З 4-5-ти рокiв діти отримують величезне задоволення, слухаючи казки про взаємодію тварин і людей. Іван-царевич і Сірий Вовк, Крістофер Робін і Вінні-Пух – ідеальні варіанти! 

·5 років: «Попелюшка». З 5-6-ти років малюк ідентифікує себе вже з людськими персонажами: хлопчики – з лицарями, дівчатка – з принцесами. Цих героїв ви зможете відшукати в чарівних казках Шарля Перро і Андерсена. 

·7 років: «Придумай сам». У 6-7 років дитина починає придумувати власних казкових персонажів і, звичайно, розповідати про них оточуючим. Почувши від дитини чергову страшну історію, не хапайтеся за голову: психологи стверджують, що, лякаючи своїми розповідями оточуючих, дитина опрацьовує свої страхи.

Як повернутися до звичного  життя після ізоляції?

       Нам усім час від часу хочеться побути на самоті, далеко від натовпу й розмов із колегами. Але самотність усередині групи людей і самоізоляція на кілька місяців не одне й те саме. Така ізоляція може відбиватися на нашому ментальному стані: порушується сон, увага, логічне мислення, виникає гормональний дисбаланс. Що стоїть за подібними порушеннями та як поступово й без травматизації вийти з режиму ізоляції? Давайте з’ясуємо.

 Про вплив ізоляції

   Ізоляція – це величезний стрес для людини й досить-таки тривалий. Усі його переносять по-різному, залежно від психотипу. Для когось самоізоляція – це більш-менш комфортний стан, тому що декому абсолютно нормально спілкуватися з обмеженою кількістю людей. А тим, хто звик більше комунікувати, дуже складно. Також багато залежить від ситуації. Адже коли є можливість продовжувати працювати онлайн і надалі, то життя суттєво не змінюється. Але якщо людина втратила роботу й мусить пристосовуватися до нової реальності, то й ступінь стресу буде вищим, напруга почне зростати.

   У будь-якому разі для організму це стрес, і на виході із самоізоляції треба буде пройти етап адаптації. Тому що ми звикаємо до домашніх умов, і повертатися на роботу, до звичайного життя знову ж таки буде стресом, бо це вже будуть нові обставини.

Про втрати й межі

   Ми, напевне, уперше в житті проживаємо таку ситуацію, коли вимушено сидимо вдома. Так, деякі люди можуть порушувати правила, але все ж таки ми в самоізоляції. Можемо не розуміти того, яка це напруга для нашої нервової системи.

   Дуже сильно порушені межі, і це також впливає на те, що можемо відчувати гнів. Але в багатьох людей гнів є під забороною. Нас дратує, що не можемо піти в улюблену кав’ярню, улюблений парк, у кіно з друзями, але ми придушуємо це роздратування всередині та ще більше виснажуємося. Тому що проживаємо зараз втрату своїх звичок, роботи, відпустки. Важливо чесно собі сказати: зараз є нова реальність і потрібно в ній жити.

   До того ж нас часто пригнічує стрічка новин у фейсбуці, де багато людей пишуть: ось я пройшов п’ять курсів, семінарів, отримав диплом. А ти сидиш і розумієш, що нічого не встигаєш, неефективно працюєш, гніваєшся на себе, і це знову ж таки пригнічує.

   І тут варто зрозуміти, що втрата продуктивності – це нормальна біологічна реакція на ізоляцію. Таке часто відбувається під час стресової ситуації.

Про посттравматичний синдром

   Посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, – це тривожний розлад, викликаний зіткненням людини з важкими й стресовими подіями. Вони можуть бути різними, наприклад: трапилася аварія, хвороба, втрата рідних. У разі ПТСР людина знову й знову повертається до болісного епізоду через флешбеки або сни.

   Більшість рецензованих досліджень повідомляють про негативні психологічні наслідки, включаючи посттравматичні стресові симптоми, розгубленість і гнів. Причинами стресу частіше за все є більш тривалий термін карантину, страхи перед зараженням, розчарування, недостатня інформація, фінансові втрати. Деякі дослідники припустили досить тривалий ефект цих симптомів».

   Ситуація, уякій ми зараз перебуваємо, має багато ознак того, що відбувається в разі ПТСР. Людина розуміє, що не може вплинути на події, усе відбувається проти її волі. І ми обмежені в такому психоемоційному стані.

   Якщо людина відчуває серйозний дискомфорт і довготривалі наслідки, потрібно все ж таки працювати зі спеціалістом, оскільки дуже важко буде вийти з цього стану самостійно. Чому? Тому що тут потрібна тонка тактика, як нормалізувати цей стан.

   Можна зараз і самотужки собі допомогти, говорити про свій стан із тим, хто тебе вислухає й підтримає. Тобто створювати навколо себе такий доброзичливий простір, спілкуватися одне з одним, не закриватися. Навіть коли ми вже повністю вийдемо з карантину й будуть виникати неприємні почуття, коли, наприклад, сідатимемо в громадський транспорт чи вітатимемося з кимось за руку, потрібно буде говорити про це.

Як екологічно виходити із самоізоляції

   Дуже важливо під час виходу із самоізоляції застосувати щадний режим. Намагатися дотримуватися звичок, які були під час карантину. Наприклад, якщо ви займалися вдома зранку спортом, не кидайте це, продовжуйте. Спорт – взагалі чудове запобігання депресивним станам.

Важливо подбати про свій графік і щоденні ритуали, обов’язково врегулювати сон. Під час стресу насамперед страждає саме він.

   Тому як би це не було складно, але принаймні за тиждень до виходу на роботу за три години до сну варто обмежити гаджети, переглядання новин, вживати менше чаю й кави протягом другої половини дня, гуляти на свіжому повітрі хоча б пів години.

   Потрібно давати собі час і місце, щоб пережити гнітючі стани, не ігнорувати їх. Якщо ви відчуваєте, що немає сил, енергії, виділяйте час на відновлення. Не соромтеся сказати колегам, що вам потрібно адаптуватися й ви не можете одразу виконувати такий обсяг роботи, як до карантину. Це нормально: організму потрібно знову призвичаїтися до поточних обставин.

   Справа в тому, що стрес – це потрапити в самоізоляцію й у ній перебувати, і також стрес – це виходити з неї.

   Важливий маркер: якщо понад два тижні ви матимете пригнічений стан, слід звернутися до психолога. Це тривожний симптом того, що може розвинутися депресія.

Мистецтво малих кроків

   У процесі виходу із самоізоляції варто собі сказати, що ви не будете з тими ресурсами, з якими були до карантину, і це нормально. Дуже довгий час у всіх був порушений графік, ми зазнали багато втрат, обмежень, тому потрібен час, щоб повернутися в докарантинний стан. Не намагайтеся форсувати події й усе надолужувати відразу, а рухайтеся малими кроками й дайте собі час на адаптацію.

   Знову ж таки треба хвалити себе за всі найменші досягнення, не порівнювати себе не лише з іншими, а й із самим собою до карантину.

   Скласти короткий графік на тиждень, який буде включати не лише робочі завдання, але й план відпочинку.

   Погодити нароботі програму дій, обговорити цілі, завдання й, головне, очікування від вас, щоб зменшити напругу, якщо ви будете щось не встигати. І дати собі дозвіл рухатися у своєму темпі. Водночас поставити уявну точку, коли ви хотіли б прийти в звичайний режим. Нехай, наприклад, це буде два тижні. Тобто протягом двох тижнів ми дозволяємо собі бути в режимі адаптації й поступово рухатися до нашого докарантинного розпорядку.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО

Психологічні поради учням

Задовго до ЗНО

  • Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
  • Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки,  лампи, тощо.  Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
  • Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день.
  • Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду
  • Змінюй заняття -  відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .
  •  Тренуйся щоденно робити тести.
  •  Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.
  • Регулярно повторюй матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ти вивчив новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.
  • Займайся самопереконанням, При всій свій простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний, я напишу добре тестування».

 День перед здачею ЗНО

       Багато хто вважає, щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це неправильно.  Вже після обіду важливо  припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати  одяг,  документи, інші необхідні речі.

 У день ЗНО

  • Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.
  • Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
  • Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.  
  • Пропускай!  Потрібно навчитися швидко пропускати важкі  і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
  • Читай завжди уважно завдання до кінця.  Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.
  • Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.
  • Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.
  • Використовуй методику виключення.  Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності. 
  • Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
  • Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм  логічним мисленням  допоможе тобі.

ЗНО. Пам’ятка для батьків

Чому діти так хвилюються?

  • Сумнів у повноті та міцності знань.
  • Стрес незнайомої ситуації.
  • Стрес відповідальності перед батьками і школою.
  • Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги

Чим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО?

  • Володінням інформації про процес проведення іспиту.
  • Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили.
  • Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
  • Якщо дитина хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Поради батькам щодо підготовки випускників до ЗНО

  • Не тривожтеся про кількість балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.
  • Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.
  • Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно «зірватися».
  • Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав.
  • Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях.
  • Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування та ознайомте з нею дитину. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д. Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних йому письмових та усних іспитів.
  • Привчайте дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти.
  • Підбадьорюйте дитину, підвищуйте її упевненість в собі.
  • Контролюйте режим підготовки до ЗНО, не допускайте перевантажень.
  • Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.
  • Напередодні ЗНО забезпечте дитині повноцінний відпочинок. Вона має відпочити і добре виспатися.
  • Не критикуйте дитину за незадовiльнi результати оцінювання.

Порадьте дітям під час іспиту звернути увагу на наступне:

  • Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;
  • Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування — не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати);
  • Якщо не знає відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і позначити, щоб потім до нього повернутися;
  • Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання  є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний варіант.

І пам’ятайте: найголовніше — це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Підлітковий вік. Криза. Відсутність мотивації до навчання. Що робити?

Симптоми  кризи підліткового віку (12-13 років):

  • Зниження продуктивної навчальної діяльності (а також спроможністю нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення).
  • Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.

Нові умови розвитку підлітків зумовлюють нову соціальну ситуацію розвитку підлітків.

    Головним мотивом стає спілкування з однолітками. Це виявляється у часто повторюваному вислові підлітків: «Ми ходимо до школи не тільки вчитися, але й спілкуватися».

    Тому поступово провідною діяльністю цього віку стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками (навчання залишається основним видом діяльності).

    Суттєво змінюються психологічні особливості навчання підлітків: 

  • підлітки обирають такі способи навчання, які роблять їх більш незалежними, більш дорослими в їх очах;
  • виникають нові мотиви учіння: прагнення влаштуватись у майбутньому, прагнення самоствердження і самовдосконалення, необхідність виконувати вимоги батьків;
  • оцінка для підлітків є статусом, показником рівня знань, стимулом;
  • підлітки активно випробовують свої сили в організація різних заходів, суспільно-політичне життя тощо.

   Мовлення підлітків розвивається за чотирма напрямками:

1)як засіб спілкування;
2)як спосіб набуття знань;
3)як інструмент  творення  та засіб вираження  емоційних станів і вольової  регуляції  поведінки;
4)як об'єкт вивчення. 

   Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з дорослими характеризуються такими проявами:

  • підлітки не погоджуються на нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги, довіри, самостійності, обмежують права дорослих і розширюють свої. Часто це призводить до невиконання розпоряджень дорослих, нехтування обов'язками, протесту;
  • конфліктність виникає за умови, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають корективи стосунків з дорослими;
  • характер спілкування підлітків з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків, їм потрібна довіра.

    Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. 

    Але цей «п'єдестал» може зайняти будь-хто:

  • масовий кумир (популярний співак або актор тощо),
  • вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), 
  • батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу).

    Одна з основних проблем– відсутність бажання та інтересу дітей вчитися, отримувати знання.  

     Мотивація до навчання запрограмована в нас від природи: отримане знання або заволодіння новим вмінням винагороджується виплеском гормонів щастя. Навчання можна навіть перетворити в одержимість, тому дуже важлива правильне дозування стимуляції.

    Відсутність мотивації  до навчання часто веде до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності. Неуспішність, в свою чергу, веде до відхилень у поведінці.

    Важливо, щоб батьки контролювали процес навчанном і враховували індивідуальні особливості дитини.

Рекомендації для батьків щодо підвищення мотивації навчання учнів підліткового віку

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно.

2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему.

3. Будь-яка людина виконує діяльність із задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Підліток не знає, де йому можуть знадобитися знання з фізики, хімії, алгебри чи інших предметів? Покажіть ці області.

4. Купуйте цікаві книги, довідники по різним навчальним дисциплінам. Можливо, через інтерес до цих книг сформується інтерес до предмету в цілому. Підтримуйте допитливість своїм інтересом до відкриттів своєї дитини.

5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але і не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий та незрозумілий матеріал. Навчання повинно бути важким, але посильним.

6. Вселяйте в дитину впевненість, що у нього все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми у навчанні виникали у вас в дитинстві.

7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі у навчанні. Це сприяє зниженню мотивації.

8. Не заважайте дитині самовизначатися, розвиватися.

9. Батькам бажано відмовитися від акцентів, які пригнічують навчальну мотивацію і орієнтування підлітка на отримання оцінки (повинності, матеріальну винагороду, активне наполягання вчитися тільки на «10-12» і т.д.).

10. Пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

Як мотивувати дитину до навчання

  Поради для батьків молодших школярів

     Емоційне відношення до навчання значною мірою впливає на закріплення нового матеріалу. Так, якщо дитині цікаво, чим вона займається, тоді вчитися їй легко, але якщо вона працює над певною інформацією через силу, навчання для неї стає справжньою тортурою. Саме тому таким важливим є формування і підтримування  у дитини мотивації (інтересу) до навчання (навчальних предметів), особливо тепер, в період "вимушених канікул". Ось декілька порад для батьків стосовно підтримки у дитини інтересу до навчання:

  • Спробуйте для початку уникати наказового тону в спілкуванні з дитиною щодо уроків.

Батьки, які взяли командний тон за норму, припускаються великої помилки. Дитина — не підлеглий. Вона рівноправний член сім'ї разом із батьками. Просто в неї ще мало знань і життєвого досвіду. Вона ще маленька, вона навчається.

  • Перш ніж очікувати від дитини засвоєння матеріалу, необхідно показати, як це робити.

Тільки після цього у неї з'являється інтерес. В іншому разі вона говоритиме: "Мені це не цікаво", "У мене не виходить", "Я це не хочу робити". Важливо не сприймати ці слова буквально, усвідомлюючи, що дитині поки що не зрозуміло, як зробити завдання або засвоїти матеріал, а значить, їй потрібна допомога. Щойно у дитини почне виходити, неулюблений предмет сподобається.

  • Навчіться хвалити та заохочувати свою дитину.

 Це краще діє, ніж довгі сварки та бурчання. З часом малюк вчиться розуміти приємні відчуття, отримані від похвали,і  робитиме усе, щоб знову відчути ці емоції.

  • Пориньте у світ дитини.

 Нехай завдання та вправи стануть ближчими та більш зрозумілими для юного дослідника. Для цього достатньо рахувати не просто цифри, а, наприклад, голи улюбленої футбольної команди, чи перетворити перше знайомство із хімічними елементами на казкову історію. Для вчителів чи батьків це не так уже й важко, а от дітям – значно зрозуміліше.

  • Створіть «дерево досягнень».

Намалюйте на аркуші ватману дерево з численними коричневими гілками і виріжте жменьку «листя» з кольорового паперу. Щоразу, коли дитина буде відчувати, що в процесі навчання вона чогось досягла, наприклад, добре вивчила вірш чи змогла вирішити складну задачу, вона може записати це на листочок і прикріпити на дерево. Згодом дерево буде схоже на вражаючу густу, пишну крону!

  • Жодне питання дитини не повинне залишатися без відповіді.

 Ніколи не уникайте її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового –  це цікаво, і важливо.

  • Особиста мотивація дитини виходить із можливостей діяти самостійно й приймати рішення без втручання дорослих.

Якщо дитина каже, що вона впорається сама, не потрібно їй заважати. Якщо дитина бере на себе відповідальність, вона повинна йти до кінця. Не треба боятися, що її спіткає невдача або вона отримає погану оцінку. Не варто вимагати від дитини занадто багато. Ставте для неї посильні завдання.

  • Необхідно пояснити дитині, що навчання полягає не тільки в отриманні відмінних оцінок, а й у можливості виправити власні помилки, і найголовніше – в отриманні знань, які стануть у нагоді дитині в житті.

Дітям потрібно дати зрозуміти, що оцінки для батьків – не головне. Це допоможе їм орієнтуватися не на зовнішнє оцінювання знань, а на внутрішню мотивацію отримання цих знань.

Мультфільми для дітей,

спрямовані на формування та підтримку інтересу до навчання

Мультфільми стануть у пригоді з формування та підтримки мотивації дитини до навчання. Позитивні відгуки від батьків та дітей отримано від перегляду таких мультфільмів, як:

  1. Казка "Як зайчик зрозумів, що треба вчитися" за посиланням: https://www.youtube.com/watch? v=gdUv6oGrhoM
  2. Мультфільм "Лінь вчитися" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?time_continue=3&amp=&v=jWKZJuE1RP0&amp=&feature=emb_logo
  3. Мультфильм "В стране невыученых уроков" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=r8_U68YXuqc

      А для самих батьків корисним буде переглянути випуск програми "Сніданок з 1+1", гостею якого була досвідчена психологиня Світлана Ройз, яка розкрила дуже важливу тему: "Кнутом чи пряником: як заохотити дитину до навчання" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=b2nxmtah0s4

Як уникнути конфліктів у сім’ї під час карантину

Поради психолога

     Cім’ї мають перебувати цілими днями вдома, напруга зростатиме, адже ізоляція під час карантину схожа до клітки. Такий досвід для більшості з нас зовсім незрозумілий і обтяжуючий. Ймовірність, що можуть виникати конфлікти чи суперечки суттєво зростає. Причина – наші базові потреби частково порушені: немає відчуття безпеки, вимушені відпустки за власний рахунок чи зупинка власної справи; втрата можливості скинути внутрішнє напруження – відвідувати розважальні заклади, проводити час з друзями, і просто побути наодинці. В таких умовах важливо зберігати свої особисті межі і межі інших. Це означає – дозволяти собі та іншим висловлювати свої думки, відповідати за власну поведінку, демонструвати самоповагу і повагу до інших, вміти чути і намагатися досягти компромісу».

     Ось 8 порад, які допоможуть співіснувати цілодобово в одному просторі, поважаючи межі одне одного:

  1.  Насамперед потрібно пам’ятати, що ця кризова ситуація не буде вічною, адже людство не раз переживало пандемії.
  2. Щоранку, прокинувшись, казати собі якусь мотивуючу фразу. Або ще цікавіший варіант: домовитись з членами сім’ї, щоб кожен написав на окремих стікерах такі підтримуючі фрази; поскладати їх в коробку чи прозору посудину. І кожного ранку кожен собі витягатиме підтримуюче послання на день.
  3. Зберігати авторство свого життя: планувати свій день, виходячи зі своїх потреб – це і спільний час з рідними, і час для свого задоволення (відновити хобі, вивчати іноземну мову, читати, дивитись фільми, слухати музику чи писати її та багато іншого); професійні завдання, коли працюєш у режимі онлайн.
  4. Фізична активність (зараз вона просто необхідна!). Вчені довели, що фізичні вправи чи ранкові/вечірні прогулянки підтримують наш психологічний і емоційний стан, і тим самим зводять до мінімуму виникнення депресії та надмірної тривоги.
  5. Розподілити між собою ролі. Особливо це стосується сімей, де є діти. Не забувайте про те, що дітям потрібна ваша підтримка. Адже навчання перейшло в режим онлайн і не всім дітям вдається самотужки опрацьовувати новий матеріал, окрім цього, вони звикли до активності, відвідували різноманітні гуртки і просто гуляли з друзями. Намагайтеся проговорити і навіть прописати обов’язки. В кожного тоді буде своя відповідальність, повага до іншого. Це допоможе знімати навантаження на одну людину і згуртовувати вашу сім’ю.
  6. Для збереження добрих партнерських стосунків не забувайте про слова вдячності, підтримки, компліменти. Можна спільно переглядати фото чи відео з сімейних подій, поїздок. Дозвольте собі мріяти, обговорюйте майбутні плани. В такий спосіб ви зможете переключати свою увагу на позитив, отримуючи радість та ресурс.
  7. Домовитися про час, який можна проводити як заманеться, щоби скидати зайве напруження. Дозволити собі трохи відпочити.
  8. Домовитися про правило «стоп» – якщо хтось відчуває, що йому забагато, то може просто сказати «стоп» і таким чином зупинити напругу, що зростає в тій чи іншій ситуації.

Як перетворити карантин у корисне дозвілля

Поради психолога

• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для старших дошкільників буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком». Лото та пазли – також будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатні справи.  Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь становленню особистості та допоможе адаптуватись до соціального оточення. Згідно з дослідженням Марті Россмана (почесного професора університету Міннесоти), якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною. Не потрібно перевантажувати дитину домашніми справами, проте дитина може допомогти батькам вдома. Наприклад, можна доручити: - пилососити та/або витирати пил; - розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг складати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни); - стежити за станом свого взуття, завжди ставити на місце; -поливати квіти; - піклуватися про домашнього улюбленця: годувати, витирати лапи; - застеляти своє ліжко; - мити посуд і розкладати його.

• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ основні правила поведінки під час карантину:

1. Намагатись менше ходити в гості, відвідувати громадські місця та скупчення людей.

2. Частіше бувайте на свіжому повітрі.

3. Одягайтесь відповідно до погоди на вулиці та оберігайте себе від переохолодження.

4. Частіше провітрюйте кімнату.

5. Завжди мийте руки з милом.

6. Щоденно їжте свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

             НЕ ПАНІКУЙТЕ!

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. "Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною. Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі. Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності. Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах. Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми. Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш ресурс швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання. Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть. Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон. Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?
Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

      Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

       Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини  і допоможіть їй!

Як сказати “не можна”, щоб дитина вас почула

  1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.

«Не можна злитися», «не можна плакати або боятися» – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

  1. Уникайте заборон.

Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.

Якщо уникнути заборони не вдалося:

  1. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами.

Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …

  1. Пояснюйте причину.

Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитина ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.

  1.   Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною.

Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

  1. Пропонуйте  альтернативу.

На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

  1. Будьте послідовні.

Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

  1. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ.

Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

           І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ  МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Вплив мультфільмів на особистість

дитини

     Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, багато трансльованих сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки. 

     Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй сприйнятливістю, переносить побачене у звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині. 

Ознаки «шкідливого мультфільму»: 

  1. Колір. Головні герої розфарбовані  дуже яскравим  кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися та порозмірковувати . 
  2.  Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим. 
  3. Обличчя. Головна героїня всіх американських мультфільмів на одне обличчя. Мало того, що це нудно, але, якщо уявити це на обличчі живої дівчини, то вона буде страшною. Через велику кількість показів цього обличчя на екрані, воно перетворюється на естетичний стереотип. Таким чином, дівчата будуть прагнути виглядати як те, чого не буває, а хлопчики , підростаючи, будуть безрезультатно шукати те, чого не може бути. 
  4. В жіночі образи втілюється така якість, як садизм. Дитина знає, що добрих і хороших потрібно наслідувати. Але в мультфільмах героїні мають не лише хороші якості, а й жорстокість, непошану до батьків. Наприклад, чи можна уявити Настеньку з мультфільму «Червоненька квіточка» з виразом злості чи люті на обличчі? Чи може вона взагалі бути агресивною? А от Фіона(«Шрек»), Жасмін в «Аладін» проявляють жорстокість невимушено та ще й заразливо. 
  5. Демонстрація небезпечних для життя дитини форм поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, незрозуміло, навіть просто небезпечно. 

       Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порогу чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами. 
     Доведено: сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Здавалося б, що може бути краще, ніж історії про Гуффі, Дональда, Міккі Мауса. На перший погляд,ці герої добродушні й завжди веселі. У діснеєвських мультфільмах немає ні крові, ні сцен насильства, добро завжди перемагає зло. Та це тільки один бік медалі. А ось інший. Варто врахувати, дитина все побачене сприймає буквально. Отже, вірить тому, що відбувається. Вона бачить, що Гуффі з величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Дональда вдаряють відбійним молотком по голові, а у нього від цього лише пташки навколо голови. Можливо, це перебільшення, але відомі випадки, коли діти реально пробували повторити те, що витворили їхні улюблені екранні герої. 
      В якості протилежного прикладу наведу багатосерійний радянський мультфільм «Ну зачекай!». У ньому часто відбуваються травматичні ситуації: Вовк падає з енного поверху, з каруселі , потрапляє в аварії… Але яка мораль! Накурився цигарок – втрачає свідомість, стає синьо-червоно-зелений. Тобто дітей вчать: зробив щось заборонене – наслідки будуть сумними. 
     В 60-х роках ХХ століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально створені телевізійні передачі, в яких агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі.      

    Приведемо декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди: 

  • Час, проведений дитиною біля екрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин, у 7-8 років – 40 хвилин. 
  • Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти вчинив на місці головного героя?» 
  • Найкраще для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до навколишнього світу. 
  • Із закордонних підійдуть такі як: «Бембі», « Король Лев», « Барбі» - вони про доброту, дружбу, взаємодопомогу і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому. 

     Відбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися своїми справами. Краще щоб це не стало звичкою, для цього можна ввести сімейну традицію зі спільного перегляду захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з батьками. 

                                                                                                                                                                     

9 фраз,

які варто говорити своїм дітям кожен день

    Прості фрази, які наче фундамент дозволяють дітям рости сильними і впевненими в собі та своїх силах.

                    

                        

                    

                    

      

                          Дорогі діти, маленькі та дорослі учні нашої школи!
       Ось уже тиждень, як розпочався загальнонаціональний карантин. Думаю, що у багатьох із Вас виникає питання «Що відбувається?» і «Чому?». Зараз багато людей в різних країнах захворіли. Згадайте випадки, коли Ви хворіли, то, щоб не заразити інших і швидше одужати, Ви залишалися вдома. Тому, щоб зараз вірус не поширювався, щоб люди менше хворіли, особливо, щоб не хворіли діти, вирішили тимчасово закрити школи та садочки. Панікувати та хвилюватись не варто - Ви в безпеці! Але, щоб правильно дотримуватись правил карантину, хочу дати Вам декілька порад:
1) Заспокойтеся! Навчіться відокремлювати реальність від чуток. Запам'ятайте: те, що Ви читаєте в соцмережах часто не є фактами. Фактична інформація про вірус може допомогти зменшити тривогу.
2) Будьте активними! Використайте час з користю: займіться самоосвітою, виконайте дистанційні завдання, прочитайте цікаву книгу, перегляньте фільм, зробіть фізичну зарядку. Зараз саме час підтягнути навчальні предмети.
3) Дотримуйтесь правил гігієни! Часто мийте руки, рахуючи до 30 та протирайте їх дезінфікуючими засобами; робіть провітрювання та вологе прибирання кімнати; виходячи на прогулянку, використовуйте захисну маску, рукавички.
4) Будьте толерантними! Не забудьте зателефонувати до своїх бабусь та дідусів, доброзичливо ставтесь до батьків, братів та сестер, не забувайте і про друзів. Оскільки, карантин - це час, коли потрібно самоізолюватись, Ви можете поспілкуватися з друзями в соцмережах або по телефону.
5) Розвивайтеся! Здійсніть віртуальний тур українськими музеями просто неба за посиланням https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/
http://incognita.day.kyiv.ua/museums.html
6) Будьте обачними! Дотримуйтесь порад, підтримуйте гарний настрій і разом ми подолаємо вірус паніки і пандемії!
 https://www.youtube.com/watch?v=OapXnKq42Zo&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1VhxWKze3AEYGoQm6Q-FSORyFCUKIhBenX8CoW9LXCcE_ViEASQBJV1LM
https://www.youtube.com/watch?time_continue=16&v=h6Pk5TFoB8I&feature=emb_logo
   Якщо ж мої поради Вам не допомогли і Ви відчуваєте занепокоєння, стурбованість - поговоріть про свої почуття з найріднішими людьми - батьками.  
                                           Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!

  Шановні батьки!

        До Вашої уваги декілька порад, як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров'я дітей під час карантину.
      Більшість дітей звісно зраділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з Вами, дорослими, вони чують багато різних версій (які нагнітають чи заперечують) про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі.
      Запам'ятайте! Діти реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка "заражена" тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне проявлятися в різних формах: розлад сну, харчування, поява незвичайних страхів, патологічна прив'язаність до батьків, погіршення поведінки тощо. Такі прояви поведінки найчастіше можуть спостерігатися у дітей молодшого шкільного віку.

       Чим це пояснюється?

     У віці від 5 до 10 років у дітей з'являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи - страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. Наявність таких страхів вважається показником "нормального" розвитку дітей. Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому "зміненому" стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Батьки діляться тривогою в розмовах між собою і цей стан передається дітям. Але їм важливо пам'ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їй впоратися з тривогою.
                                                                               Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: "ти боїшся / тобі страшно", "боятися - це нормально", "страх допомагає бути обережним".
* Говорити, що згуртованість та дисципліна допоможе впоратися з будь-якими труднощами. Розробити режим дня, включивши багаторазові процедури гігієни, навчання через он-лайн ресурс та самостійне опрацювання матеріалів, ігри, прогулянки та провітрювання кімнат, фізичну зарядку тощо.
* Не робити тему пандемії головною і основною, в якій зараз живе вся сім'я.
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (можна запропонувати ілюстровану інформацію для дітей, зокрема, МОЗ України та телеканал ПЛЮС ПЛЮС запустили ролики для дітей про те, як убезпечитися від коронавірусу "Дізнайся про свою силу" https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=h6Pk5TFoB8I&app=desktop&fbclid=IwAR176cmKV1FVDmcagm-W3F731xFWu2S4iOIG1q_RoIu1Tct7m1BoliVq2Eo).              

      Намагатися відповідати на запитання дітей, подаючи збалансовану інформацію, без емоційного (тривожного) забарвлення. Якщо Ви взагалі не надасте інформації, діти схильні вигадувати зайві катастрофічні історії. Проте забагато інформації також може стати причиною додаткової тривоги.

     Якщо дитина прийшла до вас із конкретним питанням про вірус чи карантин, обов’язково дайте відповідь. Але пам’ятайте — ваші пояснення мають бути доступними дітям: використовуйте слова, які ваша дитина вже знає і розуміє — вірус, грип, інфекція. Поясніть, що саме через це школи і садочки зачинили на карантин і тимчасово не можна запрошувати друзів додому. Я би не радила навантажувати дітей незрозумілими словами типу пандемія — це тільки множитиме в дитячій уяві загрозливі фігури. Найгірше, це коли батьки обговорюють тему коронавірусу, дитина це чує і помічає тривожність батьків, а вони замість простих пояснень, кажуть «Все добре, іди пограйся».
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне місце.
*Створіть для дитини умови для дистанційного навчання.
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і Ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи.
       Ігри, щоб не забути букви та цифри - Твінс АБЦ, гра Грайливі сови, гра з маркером Жирафчик, дошка-вкладка «Цифри», дерев'яна іграшка половинки «Рахуємо до 10», дошка-вкладка Алфавіт, Математична пробірка, Гра для вивчення таблички множення "Спіймай горобця".
      Настільні ігри на розвиток мислення - різноманітні пазли, головоломки, магнітний танграм, математичний планшет, Кольорові жабенята.
       Розважальні ігри - магнітна гра "Торт", Хто Я, Джанга, Мафія, Докумекай, Асоціації, Базікало (вірю-не вірю).
       Активні ігри - ходулі, м'ячики, фітболи, килимки з каменями, боулінг.
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров'я ...

 Намалюйте коронавірус разом із дитиною

       Щоб пояснити дитині, що таке коронавірус, і зняти страх із цієї теми, його можна намалювати. Ваше завдання — зобразити цей вірус максимально смішно, ніби він — мультяшний герой. І розповісти про нього історію: жив-був вірус, і якось вирішив, що він найкрутіший, тож начепив на себе корону і почав усіх штовхати. Усі розгубилися, бо ще ніколи не бачили такого нахабу. Але тепер ми з ним познайомилися і знаємо, як зробити так, щоб він до нас не чіплявся. Дитині важливо жити у світі, де вона все розуміє, щойно ми називаємо чи упредметнюємо якісь складні поняття, ми можемо ними керувати. Ось коронавірус жив у нас у голові у вигляді страшного поняття, а тепер він живе на папері як смішний монстрик — і це вже шлях до подолання страху і тривоги. Якщо діти на майданчику почали грати в гру, коли хтось стає коронавірусом, а інші його ловлять — це геніальний спосіб зробити цю тему менш стресовою. До речі, дорослі можуть приєднатися до такої гри.

Зробіть удома релакс-пісочницю

       Пригадуєте, як колись люди перебирати гречку перед тим, як її зварити? Це заняття чудово знімало стрес. Зараз немає потреби перебирати крупу, проте активізація дрібної моторики дуже добре заспокоює і дітей, і дорослих. Тож раджу простий і дешевий лайфхак: купуєте в магазині 3 кілограми дрібної кукурудзяної крупи, висипаєте у велику миску і маєте домашню антистресову пісочницю. Це неймовірні відчуття розслаблення і задоволення, коли занурюєш туди руки, дозволяєш крупинкам просочуватися між пальцями… У тому піску можна закопати фігурку-коронавірус або розіграти сценку, як лицар його перемагає. Головне, робити це разом з дитиною і в стані спокою.

                                                       Як показати дітям вірус: експеримент із блискітками

       А ось  експеримент, який наочно покаже дітям, що таке віруси і чому так важливо ретельно мити руки. Мета експерименту — «показати» дітям віруси. Роль вірусів зіграють дрібні блискітки. Перед експериментом діти змащують руки кремом — так блискітки краще прилипають до шкіри. Далі діти з «вірусами» на руках вітаються за руку з дітьми із чистими руками, торкаються обличчя «зараженими» пальцями. Усі бачать, як блискітки лишаються на чистій шкірі дітей. Потім діти швидко миють руки водою і бачать, що блискітки не змилися. Наступний крок — діти ретельно миють руки із милом, гарно труть долоні і тильні сторони, ділянки між пальчиками, рахуючи до 20. Нарешті руки чисті від «вірусів», а діти розуміють, як саме інфекція потрапляє в організм людини і як можна себе від неї захистити.
                                                  Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!

   

Навчання вдома: практичні поради для батьків

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лев Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

 СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Як зберегти нерви під час карантину

 Поради психолога

      Українці вже другий тиждень живуть та працюють в умовах карантину. Вимушене обмеження прав та свобод, постійний потік новин про коронавірус та невизначеність майбутнього вибиває опору з-під у багатьох. Стрес нас супроводжує постійно. Адже це природна реакція людини на зміни, що відбуваються: внутрішні, або навколишнього середовища. Під час стресу мобілізуються всі системи організму. Це допомагає знайти рішення у складній ситуації і пристосуватися. Але сильний і тривалий стрес виснажує. Він дестабілізує роботу мозку: погіршується здатність раціонально мислити, концентруватися і оцінювати те, що відбувається, з'являється м'язова напруга, може порушуватися сон і травний процес, загострюються емоції, актуалізуються страхи, посилюється роздратування, тривожність, підвищується рівень втоми. Це впливає на фізичний стан і настрій. І, як наслідок, зачіпає всі сфери життя: негативно позначається на роботі і стосунках.  

      Тож, радимо наступні методи пониження рівня стресу в умовах протидії коронавірусу:

1. Поверніться до реальності

Для початку потрібно помітити що з вами відбувається. Подивіться навколо. Що вас оточує? Ви зараз саме тут, або думаєте про щось інше? Що відбувається з вашим тілом: відчуваєте напругу, біль, холод чи тепло, тремтіння? Визначте, що відчуваєте і наскільки інтенсивно (за 10-бальною шкалою).

2. Прийміть те, що відбувається

Запитайте себе: що можна зробити в цій ситуації, а в чому ви безсилі? Пам'ятайте, проконтролювати абсолютно все неможливо, як би ви не старалися. Які дії посилюють стрес? Що допомагає відволіктися і розслабитися? Думаю, ви вже здогадалися, що робити з цією інформацією.

3. Дихайте

Є низка різних дихальних технік - підійде будь-яка. Можете просто глибоко вдихати і видихати протягом трьох хвилин.

4. Добре харчуйтеся і висипайтеся

Організм - єдине ціле. Поганий сон і їжа розхитують нервову й імунну системи. Побалуйте себе чимось смачненьким, тільки в міру. Звертайте увагу на процес поглинання їжі, не відволікайтеся. Не їжте все підряд і на ходу. Намагайтеся висипатися.

5. Випустіть пар

Якщо емоції зашкалюють, не тримайте їх у собі. Боятися, хвилюватися або відчувати себе пригніченим - нормально. Накопичуючи і стримуючи емоції, ви тільки підсилюєте стрес.

6. Займіться творчістю

Творчість допомагає відволіктися від світу і зануритися в себе. Чим більше ми концентруємося на собі, тим менш важливими і незначними здаються події, які відбуваються навколо. А дрібна моторика рук стимулює роботу мозку і надає медитативний розслаблюючий вплив.

7. Переосмисліть, що відбувається

Так, зараз нелегко. Зміна стандартного життєвого розпорядку сильно вибиває з колії. Бізнес завмирає: продажі падають, а стрес зростає. Але що якщо поглянути з іншої сторони? Може саме час закінчити старі справи, сповільнитися, переглянути цінності, подумати про життя і про роботу, і зрозуміти, куди рухатися далі і що для цього потрібно зробити?

8. Складіть кризовий план

Тривога - це постійне переживання про майбутнє. Продумайте, що будете робити при найгіршому результаті. Складіть детальний план.

9. Дотримуйтеся інформаційної гігієни

Не читайте новини цілодобово. Виділіть для цього окремий конкретний час (наприклад, кожен день з 15:00 до 16:00). Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок. І, звичайно, перевіряйте джерела інформації.

Окрім цього, поради, як зберегти, або навіть покращити стосунки з рідними під час вимушеного карантину.

 В умовах карантину ми змушені довго залишатися вдома. Для когось це випробування самотністю, для інших - перевірка на міцність постійною близькістю. І це абсолютно нормально. Адже як би ви не були дружні з членами сім'ї, мати особистий час і простір дуже важливо для кожної людини. Тому першочерговим завданням є його організація. Поговоріть із домашніми, розподіліть обов'язки і знайдіть час для усамітнення.

 Не бійтеся конфліктів - це всього лише етап на шляху до вирішення проблеми. І в умовах постійної близькості вони можуть виникати частіше, ніж раніше. Намагайтеся більше говорити, ділитися емоціями і прояснювати що мають на увазі люди, які вас оточують. Всі проблеми можна вирішити, але звертайте увагу на форму і інтонацію того, що ви це говорите.

Займіться чимось разом. Наприклад, заплануйте регулярну фізичну активність: спільна зарядка, танці, йога. Або організуйте сімейне дозвілля: можна збирати пазли, грати в «показуху», малювати, будувати халабуди, і ще дуже багато чого. Пам'ятайте, що дітей не потрібно постійно розважати. Дайте їм можливість зайнятися чимось самостійно, тим часом подбайте про себе.

              Скористайтеся карантином, аби краще пізнати один одного.

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.